Сидера́ти (зелені добрива) - рослини, що швидко набирають зелену масу, їх скошують і закладають у ґрунт або залишають на його поверхні для захисту верхнього шару, а коріння сидератів, розташоване в землі, перегниваючи, служить збагаченню ґрунту і підґрунтя. Ці рослини своєю потужною надземною частиною пригнічують ріст бур'яну і захищають верхній шар ґрунту від сонячних променів. Потужне коріння сидератів не дозволяє бур'янами добувати собі харчування, крім того, вони добре розпушують землю, а після відмирання покращують водопроникність, водоутримуючу здатність та аерацію ґрунту.
Зазвичай, сидерати вирощуються в окремий період часу, а потім проорюються та змішуються з ґрунтом. Назва походить від латинського «sidera», що означає «зірка, яка отримує силу з неба».
Головна перевага вирощування сидератів полягає в природному процесі, який безпечно відновлює виснажену землю всього за кілька місяців. Крім того, зелену частину таких культур можна скосити і використовувати як мульчу. В цьому процесі є всього одна засторога - потрібно скосити сидерати до або під час цвітіння, інакше вони можуть засмітити ділянку своїм насінням.
Кожна сидеральна культура має свої особливості. До прикладу, якщо стоїть завдання збагатити ґрунт азотом, відновити баланс мікроелементів і структурувати його, найкраще підійдуть бобові сидерати, такі як люпин, горох, люцерна, кінський біб, конюшина. Бобові створюють сприятливі умови для харчування бактеріям, що сприяє підвищенню мікробіологічної активності ґрунту та, відповідно, родючості. Збільшити вміст калію в ґрунті і пригнітити бур’яни допоможуть злакові сидерати, як озиме жито, овес. Джерелом фосфору і сірки є сидерати з родини Капустяних як гірчиця біла, ріпак, олійна редька та свиріпа. Крім того, капустяні сидерати допоможуть позбутися небажаних бур’янів у посіві наступної культури, а озимий ріпак сприяє наповненню ґрунту гумусом.
Злакові сидерати(Жито, Овес.) стануть в нагоді, якщо треба:
- збільшити кількість калію в ґрунті;
- пригнітити бур’яни;
- розпушити землю.