Хелатин® Фосфор+Калій - 10 л

Під впливом калію підсилюється нагромадження крохмалю в бульбах картоплі, сахарози в цукровому буряку й моноцукрів у низці плодових та овочевих культур. Калій підвищує холодостійкість і зимостійкість рослин (у результаті збільшення осмотичного тиску клітинного соку), стійкість рослин до грибкових і бактеріальних хвороб. Калій підсилює синтез високомолекулярних вуглеводів (целюлози, геміцелюлози, пектинових речовин тощ), у результаті чого клітинні стінки соломи злакових культур стають більш потужними та підвищується стійкість хлібів до полягання, у льону поліпшується якість волокна.

Зовнішні ознаки калійного голодування рослин проявляються в наступному: старі листки передчасно жовтіють починаючи із країв; надалі їхні краї й верхівка здобувають буре забарвлення (іноді із червоними й іржавими цяточками), а потім краї листів відмирають і руйнуються й стають якби обпаленими, рваними на вигляд.

Вміст калію в рослинах, ґрунті та добривах прийнято виражати в перерахуванні на його оксид - К2О. Різні рослини виносять різні кількості К2О в перерахуванні на 1 т основній продукції: зернові –25-27 кг/га, зернові бобові – 16-20 кг/га, картопля – 7- 9 кг/га, буряк – 6-8 кг/га, овочеві – 4-5 кг/га, конюшина на сіно – 20-24 кг/га. Вміст калію (K2О) у різних ґрунтах коливається від 0,5 до 3% і залежить від їхнього гранулометричного складу. Більше всього утримується калію в глинистій фракції ґрунту. Тому важкі глинисті і суглинкові ґрунти більше містять калію, ніж піщані і супіщані. Дуже бідні калієм торф'янисті ґрунти (0,03-0,05%). У більшості суглинкових ґрунтів калію утримується 2-2,5%, тобто значно більше, ніж азоту і фосфору. Загальний запас K2О в орному шарі ґрунту 50-75 т на 1 га, але основна частина калію (98-99%) знаходиться в ґрунті у виді сполук, нерозчинних і малодоступних для рослин.

Фосфор за вегетаційний період рослини споживається із ґрунту з 1 га від 20 до 60 кг Р2О5. Найбільший вміст фосфору в зерні, менше − в соломі, тому значна частина засвоєного рослинами фосфору разом із зерном й іншою товарною продукцією відчужується з ґрунту господарства. Якщо запаси азоту в ґрунті поповнюються за рахунок фіксації азоту з повітря, то відносно фосфору немає інших джерел для його поповнення в ґрунтах, крім фосфорни добрив.

Фосфор входить в склад нуклеїнових кислот та нуклеопротеїдів, які беруть участь у побудові цитоплазми і ядра кліток. Він міститься у фітині − запасній речовині насіння, який використається як джерело фосфору під час проростання, а також у фосфатидах, цукрофосфатах, вітамінах і багатьох ферментах. У тканинах рослин присутні в невеликих кількостях також неорганічні фосфати, які відіграють важливу роль у створенні буферної системи клітинного соку та служать резервом фосфору для утворення різних фосфорорганічних сполук.

Фосфорне живлення сільськогосподарських культур підвищує врожай і поліпшує його якість. У хлібів збільшується частка зерна в загальній масі, зерно стає більше багатим крохмалем. У коренеплодах і плодах накопичується більше вуглеводів. Прядильні культури мають більш довге й міцне, тонке волокно. Підвищений вміст розчинних вуглеводів у клітинному соку знижує температуру замерзання рослин. Це приводить до посилення зимостійкості озимих культур і багаторічних бобових трав під впливом фосфорних добрив, внесених з осені. Збільшується міцність соломини й стійкість до полягання в хлібів.

Вміст фосфору, розраховуючи на Р2О5 у ґрунтах коливається від 0,03 до 0,2%, а загальний запас його більший в ґрунтах з високим змістом органічної речовини – від 1500 до 6000 кг на 1 га в орному шарі ґрунту. Основна маса фосфору перебуває у формі мінеральних й органічних сполук, недоступних для рослин.